В небе зажигается звезда если на земле душа рождается и уже не тухнет никогда если она с Богом повстречается. Что это за чудо, та душа, о которой все мы много слышали? Ведь по образу она равна Тому, кто её творил вооча видевши. В теле её место обозначено, там где сердце, там она живет. И не спит, и часто душа мается, если грех над ней вверх берет. Если не приходит покаяние, если нить оборвана с Творцом, жалкое влечет существование и тревога, и печаль кругом. Но Господь почтил её вниманием - это же частичка той любви, это же частичка мироздания............ человек-хозяин всей земли! Открывайте двери сердца вашего Он уже давно стучится в них, ведь душа -христианка по созданию, значит там Христос и должен жить! В небе часто звезды зажигаются, часто с неба падают они. Дай Господь чтоб чаще люди каялись, и светились от Твоей любви!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : На смерть Серёжи. - Лариса Зуйкова 22 декабря похоронили ещё одного Серёжу, которому было всего 34 года. Нелепая, нежданная смерть....Единственный сын у родителей. Боль, боль, боль...
