Бродячий рай у нас в крови,
И потому мы - пилигриммы,
И ты душою не криви,
Что всё тобою здесь любимо,
Что ты не видишь, как живут
Твои и страхи, и тревоги -
Всё пропивают, когда пьют,
Когда не пьют, то деньги копят.
Что отдубасит тебя жизнь,
И растрепает, как мочалку,
И всё внушает - отрекись,
Коль ничего тебе не жалко.
А что жалеть? О чём жалеть?
О том, что я не видел чуда,
Когда страна, вся, не на треть
Сдавала поутру посуду?
И потому мы всё идем
И ищем места понадежней
И распиваем чай вдвоём
И пьём вообще, всё, что возможно.
Бродячий рай у нас в крови,
И потому мы - пилигриммы,
И ты душою не криви,
Что ты проносишь чарку мимо.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
