Я ненавижу мертвые цветы
Почти так долго, как живу на свете.
Они противны мне до тошноты-
Душистые останки красоты,
Растения загубленные дети.
Они вчера еще, как малыши,
Бутонами своими пили росы,
Рассвет встречали в утренней тиши…
Как они были дивно хороши!
Как ликовали, что прошли морозы!
Они внимали песне соловья,
Нектар дарили пчелке или мошке,
Надеялись, что расцвели не зря.
И, как священнодействие творя,
Тянули вверх зеленые ладошки.
Теперь их завернули в целлофан…
Кто завернул? Да разве в этом дело?!
Они в мученьях умерли от ран.
Как часто незаметна эта грань,
Что разделяет жизнь цветка и тело.
А за углом зелененький ларек
С названием смешным «Живые розы».
Имеет цену каждый здесь цветок,
А это - замечательный урок.
И повод нам задуматься серьезно
На Корне ли сегодня я и ты?
Живые или только носим имя?
Имеем ли мы «ценник» суеты?
Я ненавижу мертвые цветы,
За то, что только кажутся живыми.
Комментарий автора: «И Ангелу Сардийской церкви напиши: так говорит Имеющий семь духов Божиих и семь звезд: знаю твои дела; ты носишь имя, будто жив, но ты мертв». Откр.3:1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
