А вчора я конала на хресті...
Харчали товстопузі святокрадці:
– Яких ще мук завдати?.. Петре, стій!
Відмовилась данину – Злу. Ріж пальці!
Це не абищиця – усі, хто брів на луг, –
Від автохтонів сонних до заброди –
Роздумають віддати в лапи Злу
Своє дитя! Сказала ж принародно!
Вона – правдива…
– Навісна! Це – врок...
Такі на терезах цінують грами...
Тримайтесь від заразної за крок,
Олжі кадіть духмяні фіміами!
Олжу годиться ревно прославлять –
Несосвітенну, пишну...
– Бий футляри!
Нам сліпить очі велич-маєстат –
Ця з малоліття має окуляри!
Цвяхи її тримають – рветься в лет!
Вечері час. Катуймо швидше – горду!..
І піднімали хрест… І альтиметр
Зашкалював... І рвав тонку аорту…
Людці стояли в ряд – у спразі дій.
Висотомір димів. Яріли пики.
В них не знайшлося оцту – і тоді
Хлюпнули хлору на крило індика.
– Та встигнемо... Сконає до сівби!
Хрест угрузав крізь мох у жирну глину.
Кривилися в презирстві сто губищ.
Скорботна мати обіймала сина…
Хват вишпортав чутки – з брудних кишень.
Друг малював на склі душі парсуну,
Ковтав сльозу: «Такі... завжди мішень».
Хреста звалили. Впало Я на струни.
І шепіт пошанівку шарудів
Терновим листям на вінці-короні.
І натовп розтікався...
Ліс рудів...
Летіло Я в жовтогарячі схрони…
Прочитано 11784 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
